Відповідно до статті 19 Конституції України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР [далі — Конституція) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані ді­яти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передба­чені Конституцією та законами України.

Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, заса­ди організації та діяльності, правовий статус і відповідальність ор­ганів та посадових осіб місцевого самоврядування визначені Зако­ном України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі — Закон про місцеве самоврядування).

Виключний перелік повноважень сільського голови визначе­ний частиною четвертою статті 42 Закону про місцеве самовряду­вання. Здебільшого повноваження сільського голови пов’язані з ор­ганізацією роботи сільської ради та співпрацею з територіальною громадою і представництвом її інтересів.

Сільський голова уповноважений також призначати на посади та звільняти з посад керівників підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіаль­них громад, окрім керівників дошкільних, загальноосвітніх та поза­шкільних навчальних закладів.

Сільський голова несе персональну відповідальність за здійснення наданих йому законом повноважень (частина 5 ст. 42 Закону про місцеве самоврядування).

Частиною четвертою статті 12 Закону про місцеве самоврядування визначено, що сільський, селищний, міський голова не може бути депутатом будь-якої ради, суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, в тому числі на громадських засадах займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики зі спорту) або підприємницькою діяльністю.

Відповідальність за порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності чи винагороди від роботи за сумісництвом передбачено статтею 1724 Кодексу про адміністратив­ні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х та тягне за собою накла­дення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковува­них мінімумів доходів громадян з конфіскацією отриманого доходу.

Сільський голова не має розпорядчих повноважень щодо нав­чальних закладів, які перебувають у сфері управління обласної (ра­йонної) ради або державної адміністрації, зокрема щодо кадрового забезпечення педагогічним або іншим персоналом. Призначення та звільнення з посади керівника навчального закладу комунальної фор­ми власності здійснює лише відповідний орган управління освітою.

Будь-які вимоги сільського голови щодо надання йому подібних повноважень можуть бути розцінені як перевищення влади або службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою осо­бою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом прав, ін­тересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. Такі дії підпадають під дію статті 365 Кримінального кодексу України від 05.04.2001 № 2341 – ІІІ караються обмеженням волі на строк до пʼяти років або позбавлення волі на строк від двох до пʼяти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.    

                                Практика управління закладом освіти, № 2 2016 р., 68-69

         Володимир Божинський, головний спеціаліст відділу державно-громадського  управління освітою Міністерства освіти і науки України

Департамент державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України розглянув лист Профспілки працівників освіти і науки України щодо надання пільг і надіслав відповідь на ім’я Голови Профспілки Георгія Труханова

Стаття 45 Конституції України гарантує кожному, хто працює, право на відпочинок. Це право працівник реалізує отриманням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час тощо. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом, тобто Кодексом законів про працю (далі — КЗпП).

Згідно зі ст.71 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), робота у вихідні дні забороняється. Залучення деяких працівників до роботи в ці дні допускається тільки з дозволу установи, організації і лише у виняткових випадках, визначених законодавством, а також ч.2 цієї статті.Залучають працівників до роботи у вихідні дні за письмовим наказом (розпорядженням) керівника .

Діяльність класного керівника регламентує Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти, яке затверджене наказом Міністерства освіти і науки України від 6 вересня 2000 р. № 434 (із змінами,далі— Положення № 434).

Окрема посада класного керівника у штатному розписі загальноосвітнього навчального закладу не передбачена.

Пунктом 12 Додатку до постанови  Кабінету Міністрів України № 65 від 01.03. 2014 року «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» передбачено припинення встановлення доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників.

У зв’язку з тим, що більшість працівників навчальних закладів поряд з основною роботою виконують додаткову роботу на умовах сумісництва, суміщення, розширеної зони, виконують обов’язки тимчасово відсутніх працівників, надаємо роз’яснення цих понять. 

Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України працівник має право укласти трудовий договір з кількома роботодавцями одночасно, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

 

Правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудових договорів визначаються Законом України «Про оплату праці».                                                                      

 Відповідно до статті 24 Закону України «Про оплату праці» тільки за особистою письмовою згодою працівника заробітну плату можуть виплачувати через установи банків, поштовими переказами на зазначений ним рахунок (адресу) з обов’язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

    Тобто питання запровадження виплати заробітної плати через установи банків має вирішуватися тільки за добровільною згодою працівника.

     Норми цього Закону  є обов'язковими та поширюються на установи, підприємства та організації всіх форм власності

Запитання від спілчан:

За рішенням атестаційної комісії у 2006 вчителеві підтверджено кваліфікаційну категорію «спеціаліст вищої категорії», а також педагогічне звання «вчитель-методист».

Під час чергової атестації у 2010/2011 навчальному році в атестаційному листі записано «відповідає раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії» без запису про підтвердження педагогічного звання «викладач-методист», оскільки нормами Типового положення, які діяли на той час, перебачалося, що педагогічні звання є безстроковими.

Як здійснюється оплата праці за педагогічне звання «вчитель-методист» на теперішній час?

Відповідь Управління соціально-економічного захисту ЦК Профспілки: