Аналіз норм трудового законодавства свідчить, що керівник, який має намір звільнити працівника за прогул, слід належним чином зафіксувати порушення трудової дисципліни та заздалегідь подбати про доказову базу для захисту своїх прав на той випадок, якщо звільнений працівник звернеться з позовом до суду.

Процедуру звільнення за прогул необхідно проводити і документувати правильно, виконуючи усі дії відповідно до норм трудового законодавства.                                                                                  

 

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту багатодітних сімей» від 19.05 2009 № 1343-IV, який набрав чинності 1 січня 2010 року, багатодітним сім’ям передбачено наступні пільги:

1) 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю);

2) 50-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газопостачання, електропостачання та інші послуги) та вартості скрапленого балонного газу для побутових потреб у межах норм, визначених законодавством.

Площа житла, на яку надається знижка при розрахунках плати за опалення, становить 21 кв. метр опалюваної площі на кожного члена сім'ї, який постійно проживає в жилому приміщенні (будинку), та додатково 10,5 кв. метра на сім'ю;

3) 50-відсоткова знижка вартості палива, у тому числі рідкого, в межах норм, визначених законодавством, у разі якщо відповідні будинки не мають центрального опалення;

4) позачергове встановлення квартирних телефонів. Абонентна плата за користування квартирним телефоном встановлюється у розмірі 50 відсотків від затверджених тарифів.

Дітям з багатодітних сімей надаються такі пільги:

– безоплатне одержання ліків за рецептами лікарів;

– щорічне медичне обстеження і диспансеризація в державних та комунальних закладах охорони здоров’я із залученням необхідних спеціалістів, а також компенсація витрат на зубопротезування;

– першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках та першочергова госпіталізація;

– безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі районних та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

– безоплатне одержання послуг з оздоровлення та відпочинку відповідно до Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей».

Відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону дитинства» від 16.06.2011 №3525-IV, до складу багатодітної сім’ї включаються також діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, – до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років.

Діти з багатодітних сімей, у складі яких є п’ятеро і більше дітей, а також особи віком від 18 до 23 років із таких сімей звільняються від плати за навчання у вищих навчальних закладах державної та комунальної форми власності усіх рівнів акредитації за умови, що певний освітньо-кваліфікаційний рівень вони здобувають вперше.

Батькам і дітям з багатодітних сімей видаються відповідні посвідчення.

 

Відділ соціальних питань і охорони праці

 

Згідно норм законодавства, що діяло раніше, відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей здійснювалось Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

З часу прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 лютого 2007 року № 717, право потерпілого на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України було виключено.

Ця зміна внесена до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» з метою приведення його норм у відповідність до норм цивільного законодавства, якими передбачено, що моральна шкода відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду.

Отже, Фонд не є винною особою у заподіянні потерпілому моральної шкоди внаслідок страхових випадків, передбачених зазначеним Законом, і не має її відшкодовувати за свій рахунок.

З прийняттям відповідних змін, відшкодувати моральну шкоду, завдану працівникові внаслідок професійного захворювання на виробництві, закон зобов’язує роботодавця.

Згідно із статтею 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Для відшкодування моральної шкоди працівнику, повинен бути наявний факт порушення його законних прав. До такого факту належить будь-яке суб'єктивне право, яке виникло на підставі закону, підзаконного акта, угоди, трудового договору, іншої угоди між сторонами трудових правовідносин і має чинність.

Підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, є моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв'язків, необхідні додаткові зусилля для організації життя працівника. Ці обставини повинні бути належно доведені, однієї заяви на підставі змісту ст. 237-1 КЗпП України не достатньо для стягнення з власника моральної шкоди. Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов’язку власника відшкодувати моральну шкоду.

Пункт 18 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників приписує сторонам трудових контрактів включати до них умову про компенсацію працівникові моральної шкоди, заподіяної йому в разі дострокового розірвання контракту працівником через невиконання або неналежне виконання роботодавцем зобов’язань, передбачених контрактом, а також у разі дострокового розірвання контракту роботодавцем з підстав, не передбачених чинним законодавством і контрактом.

Стягнення моральної шкоди з підстави, що розглядається, можливе лише у випадках, коли мало місце розірвання трудового договору.
Саме по собі порушення роботодавцем своїх обов’язків за контрактом відповідно до п. 18 Положення про порядок укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників не є підставою для компенсації моральної шкоди, якщо працівник не використав своє право на розірвання контракту з підстави, передбаченої цим контрактом.

Судова практика пішла шляхом стягнення моральної шкоди, заподіяної порушенням власником трудових прав працівників не лише при ушкодженні здоров’я працівника та у випадках, передбачених контрактом, але і в інших випадках. Звичайним стало стягнення моральної шкоди у випадках незаконного звільнення працівника. Визнається за можливим відшкодування моральної шкоди, викликаної невиплатою належних працівникові грошових сум, виконанням робіт в небезпечних для життя та здоров’я умовах тощо (п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Юридичний відділ ЦК Профспілки

 

Пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (КЗпП) передбачена можливість звільнення працівника за ініціативою власника чи уповноваженого ним органу у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення, чисельності або штату працівників.

При скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ст. 42 КЗпП).

При цьому при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається таким працівникам:

– сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

– особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

– працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

– працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

– учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
– авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

– працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

– особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років, з часу повернення на постійне місце проживання до України;

– працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, – протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

За загальним правилом про розірвання трудового договору з працівником власник або уповноважений ним орган зобов'язаний під розписку попередити працівника особисто не пізніше ніж за два місяці до звільнення, одночасно запропонувавши працівникові іншу роботу на цьому ж підприємстві.

Якщо ж працівник, який підлягає звільненню, не погоджується на запропоновану йому роботу, подальше своє працевлаштування він здійснює самостійно або через державну службу зайнятості, куди власник або уповноважений ним орган зобов'язаний надавати інформацію про наступне вивільнення працівників із зазначенням їх професій, спеціальностей, кваліфікацій та розміру оплати праці.

При звільненні працівника за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП йому виплачується вихідна допомога у розмірі, не меншому середнього місячного заробітку.
Усі розрахунки з працівником проводяться у день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, зазначені суми мають виплатити не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові під час звільнення, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівникові перед виплатою зазначених сум.

Доцільно звернути увагу на те, що працівники, звільнені у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року з моменту звільнення мають право на укладення трудового договору, у разі якщо власник або уповноважений ним орган провадить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації (ст. 42-1 КЗпП).

Переважне право на укладення трудового договору у разі повторного прийняття на роботу надається особам, зазначеним у статі 42 КЗпП, та інших випадках передбачених колективним договором. Умови відновлення соціально-побутових пільг, які працівники мали до вивільнення, визначаються колективним договором.

У разі звільнення працівника за власним бажанням, він не має переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу.

Юридичний відділ ЦК Профспілки

 

         Шановні керівники навчальних закладів!

 

Ця інформація стосується керівників, заступників керівників та матеріально відповідальних осіб навчальних закладів освіти            Зазначені особи зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати за місцем роботи декларацію за минулий рік за встановленою Законом формою.

Відпустки прибиральників службових приміщень

Що вважається сумісництвом