Державні гарантії та відносини, пов'язані з відпусткою, регулюються Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про відпустки», іншими законами та нормативно-правовими актами України.

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями. Одним із видів відпусток згідно із статтею 84 Кодексу законів про працю України, статтями 4, 25, 26 Закону України «Про відпустки», є відпустка без збереження заробітної плати.

У випадках, передбачених статтею 25 Закону України "Про відпустки", працівнику за його бажанням надається в обов'язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати, зокрема:

• матері або батьку, який виховує дітей без матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, - тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

• чоловікові, дружина якого перебуває у післяпологовій відпустці, - тривалістю до 14 календарних днів;

• пенсіонерам за віком та інвалідам III групи - тривалістю до 30 календарних днів щорічно;

• інвалідам I та II груп - тривалістю до 60 календарних днів щорічно;

• особам, які одружуються, - тривалістю до 10 календарних днів;

• працівникам у разі смерті рідних по крові або по шлюбу: чоловіка (дружини), батьків (вітчима, мачухи), дитини (пасинка, падчірки), братів, сестер - тривалістю до 7 календарних днів; інших рідних - тривалістю до 3 календарних днів;

• працівникам для завершення санаторно-курортного лікування - тривалістю, визначеною у медичному висновку;

• працівникам, допущеним до вступних іспитів у вищі навчальні заклади, - тривалістю 15 календарних днів;

• сумісникам - на термін до закінчення відпустки за основним місцем роботи;

• працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи щорічну основну та додаткові відпустки повністю або частково і одержали за них грошову компенсацію, - тривалістю до 24 календарних днів у перший рік роботи на даному підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи.

За сімейними обставинами та з інших причин (не передбачених статтею 25 Закону України «Про відпустки») працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Скористатися відпусткою без збереження заробітної плати - право працівника, яке він може реалізувати за власним бажанням.

Роботодавець не має права відправляти працівника в неоплачувану відпустку без його згоди. Особи, винні в порушенні законодавства про відпустки, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Відповідне роз’яснення надано Міністерством освіти і науки України в листі від 23.08.2013 р. № 1/11-13346.

Згідно зі статтями 27 та 28 Закону України "Про відпустки" нагляд за додержанням законодавства про відпустки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а також іншими уповноваженими на це державними органами. Контроль за додержанням законодавства про відпустки здійснюють у межах своєї компетенції центральні та місцеві органи виконавчої влади та профспілкові органи. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законодавства про відпустки здійснюється Генеральним прокурором України та підпорядкованими йому прокурорами.

Громадський контроль за додержанням законодавства про відпустки здійснюється уповноваженими представниками профспілок у відповідності до статей 247, 248, 259 КЗпП України, статей 21, 38, 40 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».